Види мовленнєвих порушень
На сьогоднішній день велика кількість дітей звертається за допомогою до вчителів-логопедів із дислалією, дислексією та дисграфією. Нам усім відомо, що це за порушення…
Дислалія- це порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженні іннервації мовного апарату. Зазвичай це затримка мовного розвитку. І це, у свою чергу, свідчить про загальне відставання розвитку дитини. Зрозуміло, що в школі такі діти вчаться погано і відразу у розряді відстаючих. Дислалія виявляється звичайно до 4 років. Як правило, паралельно йде порушення фонематичного слуху: частину звуків дитина не чує, а тому і не вимовляє їх. Чим раніше ви звернетеся до логопеда, тим більше надії на те, що до школи проблеми вдасться вирішити. У протилежному випадку дислалія може плавно перейти в дисграфію.
Дисграфія – це часткові порушення процесу письма. До групи ризику розвитку дисграфії входять діти з різними мовними порушеннями ( затримкою психічного розвитку, затримкою мовного розвитку, загальним недорозвитком мовлення).
Дислексія – це специфічні труднощі в оволодінні навичкою читання, обумовлені недорозвиненням вищих психічних функцій, які беруть участь в реалізації процесу читання. За ступенем тяжкості порушення процесу читання в логопедії прийнято розрізняти дислексію (частковий розлад навички) і алексію (повну неможливість опанувати навичку або її втрату). Дислексія (алексія) може спостерігатися ізольовано, однак частіше вона супроводжує порушення писемного мовлення – дисграфію. У спеціальній літературі відповідно до порушеного механізму виділяють різні види дислексії.
